ПОРЯДНІСТЬ
УЧАСНИКІВ ОСВІТНЬОГО ПРОЦЕСУ:
МІФ ЧИ РЕАЛЬНІСТЬ?
Пуляк Тетяна
Анатоліївна
Анотація
У даній статті висвітлено питання мережевої етики
освітян, а також подано загальні рекомендації щодо необхідності дотримання
правил етикету та моральності учасниками освітнього процесу. Робота стане в
нагоді учням, студентам, викладачам та всім, хто прагне достойно показати себе
в Інтернеті.
Як ми можемо переконатися, у даний час неможливо уявити
своє життя без Інтернету. Все більше і більше віртуальне життя замінює реальне,
і тяжко здогадатися, що буде далі… Чи варто взагалі у мережі використовувати
елементи етикету, дотримуватися правил ввічливості, адже Інтернет ні в якому
разі не замінить спілкування віч-на-віч?
Для одних це місце для пошуку інформації, для інших – задоволення
своєї цікавості і особистих амбіцій.
Поступово Інтернет зі спільноти суто інформаційних мереж перетворюється в один
з видів розваги, залишаючись при цьому, в першу чергу, джерелом інформації. У
свою чергу доступність електронної пошти для користувачів дозволила оцінити її
переваги в порівнянні з традиційними видами пошти, зокрема, і в системі освіти.
Надісланий лист може опинитися на іншому боці земної кулі за годину. Стало
очевидним, що з'явилася необхідність у виробленні своїх норм етикету як для
користувачів, так і для тих, хто їх обслуговує [1].
У різних наукових установах, в електронних конференціях
користувачів у процесі обговорення з'являються нові норми поведінки - нетикет
(netiquette, від англійського net - «мережа» і французького etiquette -
«етикет») [2]. Обговорення цих норм продовжується і до цього дня, хоча і
з'явилися деякі засадничі правила.
Кому як не нам, освітянам, доносити правила
Інтернет-етикету до інших людей, та постійно їх дотримуватися, адже:
-
не потрібно
забувати, що по іншу сторону монітора знаходиться така ж людина, як і ви, із
своїми переконаннями, думками, почуттями, тому необхідно зважати на думку
інших;
-
дотримуючись приємного
тону, стає комфортно спілкуватися, піднімається настрій;
-
це свідчить про
інтелігентність співбесідника;
-
чим більше людей
будуть дотримуватися правил доброчесності, тим швидше можна подолати
кібербуллінг, шахрайство, плагіат та інші Інтернет-загрози;
-
тільки так можна
зробити Інтернет кращим, а не поняттям, яке вбирає в себе тільки негатив і є «дикою»
зоною без правил;
Крім цього, порядність зможе подолати гіпертрофоване
почуття реальності (невіра в справжність того, що відбувається), адже багато
хто впевнений, що його ніхто не звинуватить у некомпетентності у мережі, хоча
таким чином його онлайн-репутація зійде нанівець, а це на сьогодні досить таки
важлива складова для професійного зростання.
Учасники освітнього процесу, на мою думку, є найменш
захищеними від негативного контенту середовища WWW, адже ті якості, які у них розвиваються під час уроків
та позакласних заходів тощо, поринаючи у світ Інтернету, можуть швидко
нівелюватися чи анулюватися. Яким способом уникнути цього? Ось деякі із порад:
-
насамперед,
потрібно намагатись бути позитивними, відкритими та з повагою ставитись до
людини, з якою спілкуємось (навіть якщо ми ніколи не зустрінемось із нею в
«реалі»);
-
зберігати спокій
навіть у найскладніших ситуаціях (коли дискусія вже переросла в суперечку, а то
– й сварку);
-
вміти ставити себе
на місце співрозмовника з повагою до його думок, відчуттів та потреб;
-
завжди шукати
конструктивного виходу з дискусії;
-
всіма можливими силами
уникати емоційних відповідей та переходу на особистості (тим більше, що навряд
чи ми знаємо особистість тієї людини, з якою спілкуємось);
-
давати собі час та
простір для роздумів (якщо пишете відповідь на агресивний коментар – зачекайте
деякий час і перечитайте написане). На щастя, інтернет дає таку можливість –
вам зовсім не обов’язково реагувати негайно!
-
нарешті,
переконатись, що відповідь не має жодної іншої інтерпретації, ніж та, яку ми в
неї вкладали. Це дуже важливо – оскільки із двох можливих тлумачень майже
завжди буде обрано гірше! [3]
Наступним питанням для роздумів є профіль учасника
освітнього процесу - користувача соціальної мережі. Варто дотримуватися того,
що вся інформація про власника сторінки, фото, контакти, історії, дописи тощо є
величезним зібранням фактів та аргументів про цю людину, які можуть
використовуватися як на користь (поділитися успіхом цієї людини, досягненнями),
так і стати матеріалом для шантажу, знущань тощо. У соціальній мережі можна
назватися чужим іменем і поставити на профілі не свою фотографію, або свою, але
десятирічної давності. Однак пам'ятайте: будь-яка інформація, розміщена бодай
для кількох людей, має здатність випливати у найнесподіваніший момент. І навіть
тоді, коли ви цю інформацію вже видалили.
Отже, освітянин повинен залишатись собою у всіх випадках,
навіть якщо його справжнє обличчя ховається під маскою «мережевого віртуала». Будучи
порядним, він заявить про себе як про дійсно грамотну культурну людину, яка на
перший план ставить доброчесну онлайн-репутацію.
Список використаних
джерел:
1. Нікітін В. Правила етикету в Інтернеті. – Режим доступу: http://ua-referat.com/Правила_етикету_в_Інтернеті
2. Бибик С. Нетикет, або мережевий етикет. – Режим доступу: http://dspace.nbuv.gov.ua/bitstream/handle/123456789/112332/28-Bybyk.pdf?sequence=1
3. Етикет спілкування в Інтернеті. – форма доступу: http://galanet.at.ua/forum/37-476-1
4. Етика спілкування. Проблеми віртуальної реальності. –
Режим доступу: http://www.etica.in.ua/etika-spilkuvannya-problemi-virtual-noyireal-nosti/
5. Нетикет та культура віртуального спілкування: метод.
поради / упоряд. О. Шматько, О. Дудок; ЛОУНБ . – Л. : Ліга-Прес, 2013 . – 44 с.
Немає коментарів:
Дописати коментар